Сьогодні, 25 лютого, відзначають 155 років від дня народження видатної української поетеси та письменниці Лесі Українки. Вона стала однією з найвідоміших постатей української літератури.
Тендітна дівчина з ніжною душею й усіма ознаками геніальності народилася 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинському.
Ось ми розповідаємо про тут про дітей-індіго, а Леся Українка, уроджена Лариса Косач, в чотири навчилася читати, а в 9 вже уклала свій перший вірш. В 19 років вона написала підручник «Стародавня історія східних народів» для своїх сестер й добре знала 7 мов – українську,французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську.
Псевдо запозичила у дядька, якого дуже любила — Михайла Драгоманова (він підписувався «Українець»). Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчинці було всього тринадцять. Можливо, він був обраний на основі дитячої наївності та палкої любові до дядька, проте в історію Лариса Косач увійшла саме як Українка. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на ніжне «Леся».
Ще в дитинстві Леся захворіла на туберкульоз, з яким боролась усе життя. Однак мала велике й добре серце, завжди відкрите для кохання: “Я не завжди тямлю, за що і через що я кого люблю… Не знаю і, скажу правду, знати не домагаюсь. Люблю і вже. Любов абсолютної справедливості не знає, але в тім її вища справедливість. У світі стільки несправедливо-прикрого, що якби не було несправедливо-лагідного, то зовсім не варто було б жити. Не від нас залежить поправити більшу половину всесвітньої несправедливості безпосередньо, будем же поправляти її іншою несправедливістю – любов’ю!”
Останні дні Лесі Українки пройшли далеко від батьківщини. Поетеса померла на невеличкому гірському курорті Сурамі (поблизу Боржомі). У хвилини смерті біля її ліжка були мама та Квітка. Була біля неї і її молодша сестра Ісидора, яка у хвилини смерті Лесі стояла на пероні й зустрічала потяг із їх старшою сестрою – Ольгою.
Попрощатися з Лесею Українкою прийшло дуже багато людей, приїхали делегати з різних куточків країни. Людей було так багато, що припинили рух трамваїв. Процесію з усіх боків оточили жандарми. Перед входом на кладовище поліція перегородила дорогу й пропускала лише родичів і близьких. Але юрба прорвала кордон і приєдналася до процесії. Навіть після смерті Леся Українка викликала страх в уряду Російської імперії, мабуть, лякали її слова: «Вставай, хто живий, в кого думка повстала!»
Мало хто знає, але хворобливу Лесю Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві».
